Ернст Нойферт (1900-1986) – видатна фігура в історії архітектури XX століття, німецький архітектор та теоретик, чий вплив виходить далеко за межі його безпосередніх проєктів. Його шлях почався не в академічних стінах, а на практиці – п'ять років роботи до вступу муляром, заклали міцний фундамент для його майбутнього розуміння будівельного процесу та матеріальності архітектури.
У 1919 році він стає одним з перших студентів легендарної Баухаузської школи, надихаючої середи, де панують дух новаторства та експериментів, що змішують мистецтво, ремесло та технологію.
Навчання, завершене 1920 року, стало лише початком його стрімкого взльоту.
У тому ж 1920 році доленосна поїздка до Іспанії кардинально змінила творче бачення Нойферта.
Вивчаючи середньовічну церковну архітектуру, він зустрічає Антоніо Гауді, архітектора-візіонера, чиї органічні форми та сміливе використання матеріалу глибоко вражають молодого студента.
Вплив Гауді на Нойферта простежується в його подальших роботах, зокрема, у відчуттях пластичності та інтеграції будівель в навколишній ландшафт. Доленосне знайомство проявляється не тільки в стилістичних елементах, а й у філософському підході до архітектури, як до синтезу мистецтва, техніки та природи.
Після повернення в Німеччину у 1921 році Нойферт починає працювати в одному з провідних архітектурних бюро Веймарської республіки під керівництвом самого Вальтера Гропіуса, засновника Баухауза.
Це був період інтенсивної творчої активності, де Нойферт взяв участь у реалізації багатьох ключових проєктів школи.
Успіх був приголомшливим і Нойферт повернувся з закритого нацистами Bauhaus до Берліна для підготовки другого видання.
Попри закриття Баухауза та прихід до влади коричневих, які пропагандували регресивний неокласицизм, талант Нойферта був потрібний.
Багато замовлень на проєктування промислових об'єктів, зокрема, заводів та фабрик, привело до рішення залишитися в Німеччині.
Але це було складне рішення, в умовах державної цензури та нав'язаної ідеології. Хоча його робота на нацистів не означає прямої підтримки режиму, це необхідно враховувати під час оцінювання його біографії.
У 1939 році Ernst Neufert отримує посаду представника зі стандартизації німецької промислової архітектури та співпрацює з Альбертом Шпеером по цій темі. У цьому контексті він публікує «Bauentwurfslehre», як підручник для промислових цілей та раціоналізації.
Однак, навіть у складній політичній атмосфері Нойферт і далі працював, зберігаючи своє унікальне бачення архітектури.
.
Ернст Нойферт, вже на зарі своєї кар'єри, продемонстрував глибоке розуміння потреб раціоналізації в будівництві.
Його цікавить не тільки створення ефективних і економних будівель, а й формування чіткої нормативної бази для індустріальної архітектури.
Це прагнення до стандартизації та оптимізації процесів відобразилося в його фундаментальній праці – «Bauentwurfslehre» («Будіве проектування»), над яким він працював паралельно з активною практичною діяльністю.
Цей багатотомний довідник, який став згодом настільною книгою для багатьох поколінь архітекторів та інженерів, містить не тільки технічні рекомендації та розрахунки, а й філософію сучасного будівництва, орієнтованого на масове виробництво та уніфікацію елементів.
Його спроби впровадження нових технологій та методи проєктування в Німеччині були тісно пов'язані з ідеями Баухауза, хоча він і не був прямим його випускником.
Однак нацистський режим, нестерпний до інновацій та авангарду, припинив діяльність Баухауза, що стало переломним моментом у житті Нойферта.
Після його закриття Ернст Нойферт переїхав у Берлін, де знайшов притулок у приватній архітектурній школі. Однак і ця школа не встояла перед тиском нацистської ідеології і була ліквідована в 1934 році.
Поступове посилення політичного клімату та репресії проти інтелектуалів змусили багатьох видатних архітекторів, художників і вчених покинути Німеччину.
Серед них опинився й Нойферт, який у 1936 року емігрував до Сполучених Штатів Америки, приєднавшись до масовой втечі талантів, які безповоротно втратила Німеччина. У Нью-Йорку Нойферт сподівався продовжити свою кар'єру.
Її практичний характер, чіткі ілюстрації та системний підхід до проєктування, зробили її незамінним посібником для студентів і архітекторів, які практикують. Успіх книги забезпечив Нойферту визнання в США та дав змогу йому зайняти міцне місце у світі архітектури.
Крім цього, книга стала яскравим прикладом того, як раціоналістичний підхід до будівництва може поєднуватися з глибоким розумінням людських потреб та естетичних принципів. Саме це поєднання забезпечило книзі довговічність і світову популярність.
Після Другої Світової Війни Ернст Нойферт отримує призначення професором у Дармштадті та відкриває свою власну студію у 1974 році.
«Bauentwurfslehre» був переведений 18 мовами та став головним навчальним посібником для архітекторів Європи, Америки та СРСР. Перше видання російською мовою вийшло у 1961 року. Незамінність посібника була така, що навіть у розпал холодної війни був опублікований автор з ФРГ, та ще й тривалий час, який працював на розвиток промисловості нацистської Німеччини.
До сих пір цінність матеріалів, зібраних у цьому довіднику з будівельного проєктування, не викликає сумнівів, що автор упродовж кількох десятиліть доповнював і коректував уміст.
